Natural HistoryThe natural course o

Natural History
The natural course of GD is not well described. In many patients, there is an extended period of relative normalcy before the onset of symptoms, likely mediated by adaptation of the surrounding soft tissues to the dysplastic glenoid morphology. These soft-tissue changes constrain the humeral head to remain centered in the retroverted socket.23 This position is in contrast to the more typical osteoarthritic shoulder that exhibits progressive posterior subluxation and eccentric wear, with the eventual development of a biconcave morphology (ie, Walch type B2).24
Therefore, it appears that glenoid labral hyperplasia serves as a compensatory mechanism, allowing affected patients to remain asymptomatic or delaying the onset of symptoms until the fifth or sixth decade.4,7,14 In the classification system by Walch et al,24 GD is described as the type C glenoid morphology, or one with .25_ of retroversion. The differentiation of congenital dysplasia, with excessive glenoid retroversion, from degenerative posterior wear and subluxation is a central tenet of original writings on the topic.24 Although many patients with GD remain asymptomatic for many decades,GDhas been associated with the premature development of shoulder OA.4,8,9,14,19,25-27 In a study of 12 patients with primary GD, Smith and Bunker19 reported that 5 patients who became symptomatic after age 40 years had radiographic evidence of OA. In contrast, the seven patients who experienced the onset of symptoms before age 40 years had no evidence of OA. Similarly, Weishaupt et al22 noted an absence of any degenerative arthritic changes during CT evaluation of 14 younger patients (mean age, 26 years; range, 15 to 34 years) with posteroinferior glenoid rim deficiency and recurrent posterior shoulder instability. Manns and
Davies11 reported that the degenerative radiographic findings in one patient progressed rapidly, from minimal at age 7 years to severe arthrosis by age 30 years. However, the overall contribution of GD to the development of glenohumeral OA remains low. In a series by Edwards et al,26 only 3.5% of patients undergoing total shoulder arthroplasty for OA were found to have GD. Walch et al24 reported type C dysplastic glenoid morphology in 9% of patients with primary glenohumeral OA.

Результаты (украинский) 1:

Природна історія
Природний хід GD НЕ дуже добре описано. У багатьох пацієнтів, є тривалий період відносної нормальності до появи симптомів, ймовірно , опосередкованої адаптації оточуючих м'яких тканин до дисплазії суглобової морфології. Ці зміни м'яких тканин загнутий socket.23 обмежують головки плечової кістки , щоб залишатися в центрі остеоартриті плеча Ця позиція , на відміну від більш типовою прогресивної задньої підвивихи і ексцентричний , що експонати зносу, з можливим розвитком biconcavus морфології (тобто Вальх тип В2) .24
Таким чином, виявляється , що суглобова labral гіперплазії служить компенсаторний механізм, що дозволяє постраждалим пацієнтам залишатися безсимптомним або затримуючи появи симптомів до п'ятої або шостої в системі класифікації по Вальх і decade.4,7,14 Al, 24 суглобової морфологія GD 100 описується як тип, або один з .25_ з ретроверсія. Диференціація вродженої дисплазії, з надмірним суглобової ретроверсія, від дегенеративного зносу і заднього підвивиху є центральним принципом оригінальних творів на topic.24 Хоча багато пацієнтів з GD залишаються безсимптомними в протягом багатьох десятиліть, було пов'язано з передчасним розвитком плеча ОА GDhas У дослідженні 12 пацієнтів з первинним .4,8,9,14,19,25-27 GD, Сміт і Bunker19 повідомив , що 5 пацієнтів , які стали симптоматичне після віку 40 років мали рентгенографические свідоцтва ОА. На відміну від цього , сім пацієнтів , які зазнали на собі появи симптомів у віці до 40 років не було ніяких ознак ОА. Точно так же, Weishaupt і al22 відзначили відсутність будь - яких дегенеративних артритів змін при оцінці КТ 14 молодих пацієнтів (середній вік 26 років, діапазон від 15 до 34 років) з задньо - суглобової дефіциту ободом і рецидивуючої нестабільності задньої плеча. Маннс і
Davies11 повідомив , що дегенеративні рентгенографические результати у одного пацієнта швидко прогресувала, від мінімальної до важкої артрозу віком 30 років у віці 7 років. Тим НЕ менше, загальний внесок в розвиток плечолопаткового Г.Д. ОА залишається на низькому рівні. У серії Едвардса і ін, були знайдені 26 тільки 3,5% пацієнтів , які перенесли тотальне ендопротезування плеча для ОА мати GD. Вальх і ін AL24 повідомили типу 100 диспластичних морфології суглобової у 9% пацієнтів з первинним плечовому ОА.