De fontibus iuris Romani. Ius popul

De fontibus iuris Romani.
Ius populi Romani constat ex legibus, plebiscitis, senatus consultis, contitutionibus prin-cipum, edictis eorum, qui ius edicendi habent, responsis prudentium. Lex est, quod populus iubet atque constituit. Plebs autem a populo eо distat, quod populi appellatione universi cives significantur; plebis autem appellatione ceteri cives sini patriciis signifi-cantur. Sed postea lex Hortensia lata est, qua plebiscita universum populum tenent; ita-que eo modo legibus quata sunt. Senatus consultum est, quod senatus iubet atque constituit; idque legis vicem obtinent. Constitutio principis est, quod imperator decreto vel edicto vel epislula constituit. Edicta sunt praecepta eorum, qui ius edicendi habent, ius autem edicendi habent magistratus populi Romani. Sed amplissimum ius est in edic-tis duorum praetorum, urbani et peregrini, quorum iurisdictionem in provinciis prae-sides earum habent: item in edicto aedilium curulium

Результаты (украинский) 1:

Що стосується джерел римського права.
Право римського народу, видно із законів, постанов плебеїв, в консультації з Сенатом, конституція своєї провідної-друковані, укази них, хто має право належить, відповіді дізнався. Закон в тому, що накази і встановлює осіб. Народ, однак, від людей, що співпраця є різниця: що люди всієї громадян; Але привабливість інших громадян заток патриціїв значитель-сушіння. Але, як це було закон Hortensian був прийнятий закон, за яким усі люди мають таїнства плебеїв; в дорозі, в якому закони так трясе. Постанова Сенату говорити, що Сенат замовлення і настановляє царів, права, і що вони досягають. Конституція імператора є, те, що імператор видав указ, указ або epistula. І їх укази заповіді, якими наділяється правом, право покладається на магістрату римського народу. Але найпочеснішим і право на створення в Указі-ТИ двох преторів, місто і прибульці, чия юрисдикція в провінціях через бортами з них є наступні: пункт в указі курульних едилів