De fontibus iuris Romani. Ius popul

De fontibus iuris Romani.
Ius populi Romani constat ex legibus, plebiscitis, senatus consultis, contitutionibus prin-cipum, edictis eorum, qui ius edicendi habent, responsis prudentium. Lex est, quod populus iubet atque constituit. Plebs autem a populo eо distat, quod populi appellatione universi cives significantur; plebis autem appellatione ceteri cives sini patriciis signifi-cantur. Sed postea lex Hortensia lata est, qua plebiscita universum populum tenent; ita-que eo modo legibus quata sunt. Senatus consultum est, quod senatus iubet atque constituit; idque legis vicem obtinent. Constitutio principis est, quod imperator decreto vel edicto vel epislula constituit. Edicta sunt praecepta eorum, qui ius edicendi habent, ius autem edicendi habent magistratus populi Romani. Sed amplissimum ius est in edic-tis duorum praetorum, urbani et peregrini, quorum iurisdictionem in provinciis prae-sides earum habent: item in edicto aedilium curulium

Результаты (украинский) 1:

Про джерела римського народу.
Право римського народу, видно з законів, постанов плебеїв, сенат, сенат, конституцією PRIN-доброякісна князя, едиктом, і тих, хто був вправі праворуч від них, думки мудрість його. Закон є те, що замовлення люди це, і підносить. Народна але віддалений від людей, ео, належить народу в цілому з громадян; значення імені патриціїв, однак, люди іншої частини громадян Сині сушки. Гортензія в той час як в подальшому це було дано законом, за допомогою яких вони тримають всіх людей народу; ITA-Que таким же чином, закони є адекватними. Постанова Сенату, що замовлення в Сенаті і встановлює, і отримати права. Конституція імператора є, те, що імператор видав указ, указ або epistula. Едікти заповіді ті, хто може дати їм право на право магістратів римського народу, однак, вправі давати їх. Але у проголошенні права на найвищий-тис двох преторів, місто і живуть під чию юрисдикцію сторони них в провінціях через мати елемент в указі курульних едилів