De fontibus iuris Romani. Ius popul

De fontibus iuris Romani.
Ius populi Romani constat ex legibus, plebiscitis, senatus consultis, contitutionibus prin-cipum, edictis eorum, qui ius edicendi habent, responsis prudentium. Lex est, quod populus iubet atque constituit. Plebs autem a populo eо distat, quod populi appellatione universi cives significantur; plebis autem appellatione ceteri cives sini patriciis signifi-cantur. Sed postea lex Hortensia lata est, qua plebiscita universum populum tenent; ita-que eo modo legibus quata sunt. Senatus consultum est, quod senatus iubet atque constituit; idque legis vicem obtinent. Constitutio principis est, quod imperator decreto vel edicto vel epislula constituit. Edicta sunt praecepta eorum, qui ius edicendi habent, ius autem edicendi habent magistratus populi Romani. Sed amplissimum ius est in edic-tis duorum praetorum, urbani et peregrini, quorum iurisdictionem in provinciis prae-sides earum habent: item in edicto aedilium curulium

Результаты (украинский) 1:

Про джерела римського народу.
Право римського народу, очевидно, із законів, статути плебеїв, сенат, сенат, по князів PRIN-конституції, укази тих, хто мав право на них, думки мудрості ІТС. Закон є те, що замовлення люди це, і підносить. Народна, а від людей, які спільно різниця: назва всіх громадян належить народу; Значення імені патриціїв, однак, люди інших громадян Сині-дебатів. Але потім закон закон Гортензія був прийнятий, вони тримають всіх людей народу; таким же чином, закони є адекватними так Que. Постанова Сенату, що замовлення в Сенаті і встановлює, Це закон на місце іншого. Конституція імператора є, те, що імператор видав указ, указ або epistula. Едикти є заповіді ті, хто може дати їм право на право магістратів римського народу, однак, має право давати їх. У проголошення права на найвищий-тис, однак, два воєводи, місто і живуть в чию компетенцію боку з них в провінціях через мати елемент в указі курульних едилів