Natural HistoryThe natural course o

Natural History
The natural course of GD is not well described. In many patients, there is an extended period of relative normalcy before the onset of symptoms, likely mediated by adaptation of the surrounding soft tissues to the dysplastic glenoid morphology. These soft-tissue changes constrain the humeral head to remain centered in the retroverted socket. This position is in contrast to the more typical osteoarthritic shoulder that exhibits progressive posterior subluxation and eccentric wear, with the eventual development of a biconcave morphology (ie, Walch type B2).
Therefore, it appears that glenoid labral hyperplasia serves as a compensatory mechanism, allowing affected patients to remain asymptomatic or delaying the onset of symptoms until the fifth or sixth decade. In the classification system by Walch et al,24 GD is described as the type C glenoid morphology, or one with 25* of retroversion. The differentiation of congenital dysplasia, with excessive glenoid retroversion, from degenerative posterior wear and subluxation is a central tenet of original writings on the topic. Although many patients with GD remain asymptomatic for many decades, GD has been associated with the premature development of shoulder OA. In a study of 12 patients with primary GD, Smith and Bunker19 reported that 5 patients who became symptomatic after age 40 years had radiographic evidence of OA. In contrast, the seven patients who experienced the on set of symptoms before age 40 years had no evidence of OA. Similarly, Weishaupt et al noted an absence of any degenerative arthritic changes during CT evaluation of 14 younger patients (mean age, 26 years; range, 15 to 34 years) with posteroinferior glenoid rim deficiency and recurrent posterior shoulder instability. Manns and Davies reported that the degenerative radiographic findings in one patient progressed rapidly, from minimal at age 7 years to severe arthrosis by age 30 years. However, the overall contribution of GD to the development of glenohumeral OA remains low. In a series by Edwards et al, only 3.5% of patients undergoing total shoulder arthroplasty for OA were found to have GD. Walch et al reported type C dysplastic glenoid morphology in 9% of patients with primary glenohumeral OA.

Результаты (украинский) 1:

Природна історія
Природний хід GD НЕ дуже добре описано. У багатьох пацієнтів, є тривалий період відносної нормальності до появи симптомів, ймовірно , опосередкованої адаптації оточуючих м'яких тканин до дисплазії суглобової морфології. Ці зміни м'яких тканин загнутий обмежують головки плечової кістки , щоб залишатися в центрі в гнізді. Ця позиція , на відміну від більш типовою прогресивної остеоартрітном задньої плеча підвивих і ексцентрика , що експонати зносу, з можливим розвитком biconcavus морфології (тобто Вальх типу В2).
Таким чином, виявляється , що суглобова labral гіперплазії служить компенсаторним механізмом, дозволяючи постраждалим пацієнтам залишатися безсимптомним або затримуючи появи симптомів до п'ятого чи шостого десятиліття. В системі класифікації по Вальх і ін, 24 суглобової морфологія GD 100 описується як тип, або один з 25 * з ретроверсія. Диференціація вродженої дисплазії, з надмірним суглобової ретроверсія, від дегенеративного зносу і заднього підвивиху є центральним принципом оригінальних творів на цю тему. Хоча багато пацієнтів залишаються безсимптомними в протягом багатьох десятиліть з GD, GD був пов'язаний з передчасним розвитком плеча ОА. У дослідженні 12 пацієнтів з первинною GD, Сміт і Bunker19 повідомив , що 5 пацієнтів , які стали симптоматичне після віку 40 років мали рентгенографические свідоцтва ОА. На відміну від цього , сім пацієнтів , які зазнали на набір симптомів в віці до 40 років не було ніяких ознак ОА. Точно так же, Weishaupt і ін відзначили відсутність будь - якої оцінки 14 дегенеративних артритів змін під час КТ молодих пацієнтів (середній вік 26 років, діапазон від 15 до 34 років) з задньо - суглобової дефіциту ободом і рецидивуючої нестабільності задньої плеча. Маннс і Девіс повідомив , що дегенеративні рентгенографические результати у одного пацієнта швидко прогресувала, від мінімальної до важкої артрозу віком 30 років у віці 7 років. Тим НЕ менше, загальний внесок в розвиток плечолопаткового Г.Д. ОА залишається на низькому рівні. У серії Едвардса і ін, були виявлені тільки 3,5% пацієнтів , які перенесли тотальне ендопротезування плеча для ОА мати GD. Вальх і ін повідомили суглобової морфології в типі 100 9% пацієнтів з первинним плечовому диспластичних ОА.